Стандарти професійної діяльності інженерів-проектувальників.

ПОГОДЖЕНО

Лист Міністерства регіонального

розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства України

11.07.2014 № 7/17-8350

ПРИЙНЯТО

Рішення Правління всеукраїнської

громадської організації «Гільдія

проектувальників у будівництві»

04.07.2014 № 10

Стандарт професійної діяльності 1

«Вимоги до членів всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві» та до якості виконуваних (надаваних) ними робіт (послуг)»

Стаття 1. Предмет регулювання Стандарту

1. Цей Стандарт визначає вимоги до членів всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві» (ВУГіП) та до якості виконуваних (надаваних) ними робіт (послуг).

2. Вимоги Стандарту є обов’язковими для виконання всіма членами ВУГіП.

3. Цей Стандарт, у разі набуття у встановленому законодавством порядку ВУГіП статусу саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності за напрямом професійної діяльності інженерів-проектувальників (СРО), є стандартом професійної діяльності цієї СРО обов’язковим для всіх членів ВУГіП, які у зв’язку з цим набудуть статусу членів СРО.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Стандарті наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1.1 послуги – послуги із здійснення авторського нагляду під час будівництва об’єкта архітектури;

1.2 професійна діяльність – діяльність члена ВУГіП з виконання робіт за відповідним напрямом професійної атестації, а також з надання послуг споживачам;

1.3 роботи – роботи з інженерно-будівельного проектування за відповідним напрямом професійної атестації;

1.4 споживачі – фізичні та/або юридичні особи, на замовлення яких член ВУГіП виконує роботи та/або надає послуги.

Стаття 3. Членство у ВУГіП

1. Членство у ВУГіП є фіксованим.

2. Членство у ВУГіП ґрунтується на засадах добровільності, заборони дискримінації та рівноправності членів ВУГіП одного виду і форми членства.

3. Порядок набуття та припинення членства у ВУГіП визначається Статутом ВУГіП.

Стаття 4. Вимоги до членів ВУГіП

1. Член ВУГіП повинен:

1.1 виконувати положення нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил, правил професійної етики проектувальників у будівництві, Статуту ВУГіП, стандартів професійної діяльності ВУГіП та рішень органів управління ВУГіП;

1.2 сплачувати членські внески згідно з Положенням про внески до ВУГіП;

1.4 відповідати іншим вимогам, визначеним Статутом ВУГіП та рішеннями органів управління ВУГіП.

2. ВУГіП може передбачати у стандартах професійної діяльності вищі вимоги до членів ВУГіП порівняно із вимогами, визначеними нормативно-правовими актами, будівельними нормами, державними стандартами та правилами.

Стаття 5. Права та обов’язки членів ВУГіП

1. Члени ВУГіП зобов’язані:

1.1 проходити:

1.1.1 підвищення кваліфікації кожні п’ять років у визначених ВУГіП організаціях;

1.1.2 професійну атестацію у встановленому законодавством порядку;

1.2 страхувати свою цивільно-правову (майнову) відповідальність перед споживачами згідно із стандартом професійної діяльності 3 «Механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок виконання (надання) членами всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві» робіт (послуг) неналежної якості»;

1.3 утримуватись від діянь, що можуть завдати шкоди правам, законним інтересам, репутації, престижу, авторитету ВУГіП та/або правам, свободам, законним інтересам, репутації, престижу, авторитету інших членів ВУГіП;

1.4 інформувати споживача про: своє членство у ВУГіП; стандарти професійної діяльності ВУГіП, які поширюються на членів ВУГіП; механізм відшкодування збитків, завданих членом ВУГіП;

1.5 виконувати інші обов’язки, визначені Статутом ВУГіП і рішеннями органів управління ВУГіП.

2. Члени ВУГіП мають право:

2.1 на захист ВУГіП їх професійних, інших прав та інтересів згідно із стандартами професійної діяльності ВУГіП та чинним законодавством;

2.2 відповідно до вимог чинного законодавства на вирішення третейським судом, що утворений та діє при ВУГіП, спорів стороною яких вони є;

2.3 проводити та брати участь у проведенні перевірок за дотриманням членами ВУГіП стандартів професійної діяльності у встановленому ВУГіП порядку;

2.4 користуватись іншими правами, визначеними Статутом ВУГіП і рішеннями органів управління ВУГіП.

Стаття 6. Вимоги до якості виконуваних (надаваних) членами ВУГіП робіт (послуг)

1. Члени ВУГіП зобов’язані виконувати (надавати) роботи (послуги) з дотриманням:

1.1 вимог містобудівної документації та вихідних даних, законодавства України, будівельних норм, державних стандартів і правил;

1.2 вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП;

1.3 правил професійної етики проектувальників у будівництві.

2. ВУГіП може передбачати у стандартах професійної діяльності додаткові та/або вищі вимоги до якості виконуваних (надаваних) членами ВУГіП робіт (послуг), порівняно із вимогами, визначеними нормативно-правовими актами, будівельними нормами, державними стандартами та правилами.

ПОГОДЖЕНО

Лист Міністерства регіонального

розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства України

11.07.2014 № 7/17-8350

ПРИЙНЯТО

Рішення Правління всеукраїнської

громадської організації «Гільдія

проектувальників у будівництві»

04.07.2014 № 10

Стандарт професійної діяльності 2

«Контроль за дотриманням членами всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві» стандартів професійної діяльності»

Стаття 1. Предмет регулювання Стандарту

1. Цей Стандарт встановлює механізм контролю за дотриманням членами всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві» (ВУГіП) стандартів професійної діяльності ВУГіП.

2. Вимоги цього Стандарту є обов’язковими для виконання усіма членами ВУГіП та суб’єктами контролю, що проводять перевірку виконання вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП.

3. Цей Стандарт, у разі набуття у встановленому законодавством порядку ВУГіП статусу саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності за напрямом професійної діяльності інженерів-проектувальників (СРО), є стандартом професійної діяльності цієї СРО обов’язковим для всіх членів ВУГіП, які у зв’язку з цим набудуть статусу членів СРО.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Стандарті наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1.1 акт ВУГіП – рішення органу управління ВУГіП прийняте у межах повноважень, визначених Статутом ВУГіП, на підставі вимог чинного законодавства;

1.2 близький родич – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний (двоюрідний) брат, рідна (двоюрідна) сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, а також особа, яка спільно проживає, пов’язана спільним побутом і має взаємні права та обов’язки із членом ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка;

1.3 Вимога ВУГіП – обов’язкова для виконання членом ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, частина акта перевірки, складеного суб’єктом контролю за результатами проведення перевірки, що передбачає усунення порушень стандартів професійної діяльності ВУГіП;

1.4 контроль – система здійснюваних ВУГіП заходів, спрямованих на перевірку дотримання членами ВУГіП стандартів професійної діяльності ВУГіП;

1.5 послуги – послуги із здійснення авторського нагляду під час будівництва об’єкта архітектури;

1.6 професійна діяльність – діяльність члена ВУГіП з виконання робіт за відповідним напрямом професійної атестації, а також з надання послуг споживачам;

1.7 роботи – роботи з інженерно-будівельного проектування за відповідним напрямом професійної атестації;

Стаття 3. Принципи контролю

1. Контроль ґрунтується на принципах:

1.1 саморегулювання;

1.2 заборони дискримінації;

1.3 об’єктивності;

1.4 вичерпності підстав;

1.5 прозорості;

1.6 дотримання прав;

1.7 співвідносності.

2. Принцип саморегулювання передбачає самостійне визначення ВУГіП підстав для здійснення контролю, порядку його проведення, інших складових контролю, а також заборону незаконного втручання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами у здійснення контролю.

3. Принцип заборони дискримінації передбачає гарантування реалізації членами ВУГіП, згідно із стандартами професійної діяльності ВУГіП, їхніх прав незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак.

4. Принцип об’єктивності передбачає застосування неупередженого підходу до оцінки рішень, дій, бездіяльності членів ВУГіП, врахування під час здійснення контролю усіх обставин, які можуть вплинути на його результати.

5. Принцип вичерпності підстав передбачає визначення ВУГіП вичерпного переліку підстав для здійснення контролю. Перелік підстав не може містити неконкретних та/або неоднозначних формулювань, які передбачають їх розширене тлумачення.

6. Принцип прозорості передбачає застосування прозорих механізмів під час здійснення контролю щодо членів ВУГіП.

7. Принцип дотримання прав передбачає гарантування членам ВУГіП реалізації ними, згідно із стандартами професійної діяльності ВУГіП, їхніх прав під час проведення контролю.

8. Принцип співвідносності передбачає застосування до членів ВУГіП засобів впливу співвідносних вчиненим ними порушенням стандартів професійної діяльності ВУГіП. Такі порушення можуть виявлятись у рішеннях, діях та/або бездіяльності відповідного члена ВУГіП.

Стаття 4. Класифікація та форма контролю

1. Контроль здійснюється шляхом проведення перевірок.

2. Перевірки класифікуються:

2.1 за ознакою планування на:

2.1.1 планові;

2.1.2 позапланові;

2.2 за ознакою місця їх проведення на:

2.2.1 виїзні;

Стаття 5. Суб’єкти, об’єкт контролю

1. Суб’єктами контролю є призначений (призначена) згідно із цим Стандартом:

1.1 за згодою член ВУГіП, який одноособово проводить перевірку;

1.2 комісія з перевірки.

2. Об’єктом контролю є дотримання членом ВУГіП вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП під час здійснення ним професійної діяльності.

Стаття 6. Загальні правила проведення перевірки

1. Перевірка проводиться, як правило, у робочі дні між 09:00 та 18:00. За вмотивованою заявою члена ВУГіП, щодо якого проводитиметься перевірка, дні (години) проведення перевірки можуть бути змінені ВУГіП.

2. Перевірка проводиться суб’єктами контролю. Комісія з перевірки, має складатись із непарної кількості членів. До складу такої комісії можуть залучатись висококваліфіковані фахівці у сфері містобудування, права, експертної і професійної оціночної діяльності тощо, знання та досвід яких можуть знадобитись під час проведення перевірки, які не є членами ВУГіП (за їх згодою/за згодою їх керівників). У такому разі кількість залучених членів комісії з перевірки, які не є членами ВУГіП, не може перевищувати 1/3 від її загальної кількості, а головою комісії з перевірки призначається член ВУГіП. Рішення комісії з перевірки приймаються більшістю голосів її членів.

3. Не може бути призначено суб’єктом контролю (включено до складу комісії з перевірки) особу, яка є близьким родичем члена ВУГіП, щодо якого проводитиметься перевірка. У разі її призначення вона негайно зобов’язана повідомити про це ВУГіП.

4. За заявою члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, або за ініціативою суб’єкта контролю може здійснюватись фіксація перевірки за допомогою аудіо-, фото- чи відеотехніки.

5. Виїзні перевірки мають проводитись у присутності члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, або уповноваженої ним особи.

6. Суб’єкт контролю зобов’язаний, перед початком перевірки, вручити члену ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, копію акта ВУГіП або витяг із нього, яким передбачено проведення перевірки щодо нього. Про отримання копії акта ВУГіП (витягу з нього) член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, на зворотному боці має зробити запис, засвідчивши його своїм підписом та печаткою (за наявності).

7. Член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, має право відмовити у проведенні перевірки:

7.1 якщо суб’єктом контролю не дотримано вимог частини 6 цієї статті;

7.2 в інших випадках, визначених цим Стандартом.

8. Відмова у проведенні перевірки, крім випадків передбачених у частині 7 цієї статті, забороняється. Відмовою у проведенні перевірки вважаються будь-які рішення, дії або бездіяльність члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, що унеможливлюють її проведення.

9. Строк проведення перевірки встановлюється у відповідному акті ВУГіП та не може перевищувати строків, визначених цим Стандартом.

10. У разі відмови члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, у проведенні перевірки, суб’єкт контролю складає акт про відмову у проведенні перевірки (у двох примірниках). Один примірник такого акту надається під розпис члену ВУГіП, щодо якого він складений, або направляється йому рекомендованим листом (якщо член ВУГіП відмовляється отримати його особисто).

11. Якщо норми законів, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до законів, будівельних норм, державних стандартів і правил, правил професійної етики проектувальників у будівництві, стандартів професійної діяльності ВУГіП чи інших актів ВУГіП, виданих в межах її компетенції, припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, чи суб’єкта контролю, ВУГіП, висновки робляться на користь такого члена ВУГіП.

12. Повноваження ВУГіП, передбачені цим Стандартом, реалізуються Правлінням ВУГіП.

Стаття 7. Планові перевірки

1. Планові перевірки проводяться на підставі та у відповідності до річного плану перевірок, який затверджується ВУГіП до початку кожного календарного року.

2. У річному плані перевірок ВУГіП зазначаються:

2.1 об’єкти контролю;

2.2 суб’єкти контролю;

2.3 питання (предмети) перевірок;

2.4 строки проведення перевірок;

2.5 перелік (переліки) документів (інформації), що мають бути подані членами ВУГіП, щодо яких проводитиметься перевірка;

3. До кінця першого кварталу року наступного за звітним ВУГіП готує звіт про стан виконання річного плану перевірок.

4. Планові перевірки здійснюються за період з дня проведення останньої планової перевірки. Планові перевірки щодо конкретного члена ВУГіП проводяться з періодичністю не частіше ніж один раз на рік.

5. Строк проведення планової перевірки не повинен перевищувати п’яти робочих днів. ВУГіП може продовжити цей строк до десяти робочих днів у разі наявності великої кількості матеріалів, що підлягають перевірці.

6. Член ВУГіП, щодо якого проводитиметься перевірка, має бути повідомлений про проведення планової перевірки не пізніше ніж за два тижні до її початку. Повідомлення здійснюється за допомогою поштової чи кур’єрської доставки, факсимільного або телефонного зв’язку (у тому числі шляхом надіслання SMS повідомлення), електронної пошти, Skipe або шляхом його розміщення на офіційному сайті ВУГіП www.vugip.org.ua у розділі «Заходи контролю».

7. Член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, може відмовити у проведенні планової перевірки:

7.1 якщо її проведення у відповідний період не передбачено річним планом перевірок ВУГіП;

7.3 якщо його не було повідомлено про проведення перевірки в установленому частиною 6 цієї статті порядку;

7.4 якщо наявні підстави, визначені частиною 7 статті 6 цього Стандарту.

Стаття 8. Позапланові перевірки

1. Позапланові перевірки проводяться:

1.1 за письмовим зверненням фізичних та/або юридичних осіб про порушення членом ВУГіП вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП;

1.2 у разі виявлення недостовірних даних щодо члена ВУГіП, поданих таким членом;

1.3 для перевірки виконання членом ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, Вимог ВУГіП;

1.4 у разі повідомлення про завдання членом ВУГіП збитків споживачу внаслідок здійснення ним професійної діяльності.

2. Позапланові перевірки можуть проводитись:

2.1 за письмовим зверненням члена ВУГіП;

2.2 у разі неподання до ВУГіП, у встановлені нею терміни, членом ВУГіП документів (інформації) та/або звітності, обов’язок надання яких встановлено стандартами професійної діяльності ВУГіП чи іншими актами ВУГіП, або – письмових пояснень про причини їх неподання;

2.3 у разі настання аварії, смерті фізичних осіб або завдання ним тілесних ушкоджень внаслідок професійної діяльності члена ВУГіП.

3. Проведення позапланових перевірок з підстав, що непередбачені частинами 1 та 2 цієї статті забороняється. Про проведення позапланової перевірки член ВУГіП, щодо якого проводитиметься перевірка, не повідомляється.

4. Під час позапланових перевірок перевіряються виключно ті питання, інформація про які викладена у відповідних зверненнях, повідомленнях, інших документах. Такі питання мають бути зазначені в акті ВУГіП, яким передбачено проведення перевірки.

5. Строк проведення позапланової перевірки не повинен перевищувати п’яти робочих днів. Продовження строку проведення позапланової перевірки не допускається.

6. Член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, може відмовити у проведенні позапланової перевірки:

6.1 якщо відсутні підстави, передбачені частиною 1 і 2 цієї статті, для її проведення;

6.2 щодо питань, які не зазначені в акті ВУГіП, яким передбачено проведення перевірки;

6.3 якщо наявні підстави, визначені частиною 7 статті 6 цього Стандарту.

Стаття 9. Виїзні та невиїзні перевірки

1. Невиїзними перевірками є планові та позапланові перевірки, що проводяться суб’єктами контролю за місцем знаходження ВУГіП або її відокремлених підрозділів.

3. Інформація про виїзний чи невиїзний характер перевірки зазначається в акті ВУГіП, яким передбачається проведення перевірки.

Стаття 10. Акт перевірки

1. За результатами проведення перевірки суб’єктом контролю складається акт перевірки у двох примірниках.

2. Акт перевірки має містити відомості про:

2.1 дату та місце його складання;

2.2 строк проведення перевірки;

2.3 підставу проведення перевірки;

2.4 акт ВУГіП, яким передбачено проведення перевірки;

2.5 суб’єкта контролю;

2.6 об’єкт контролю;

2.7 питання (предмет) перевірки;

2.8 перелік документів (інформації), що подавались членом ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка;

2.9 стан виконання вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення;

2.10 обставини, що стосуються питань (предмета) перевірки;

2.11 висновки з відповідним мотивуванням;

2.12 Вимоги ВУГіП (у разі наявності);

2.13 рекомендації відповідному члену ВУГіП щодо здійснення ним професійної діяльності (у разі наявності), а також інші відомості. Усі порушення і недоліки, виявлені під час перевірки, мають бути викладені в акті перевірки на підставі перевірених даних та супроводжуватись письмовими поясненнями члена ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка. Про ненадання відповідних пояснень щодо виявлених порушень або про вчинення перешкод під час проведення перевірки суб’єкт контролю робить в акті перевірки відповідний запис. Акт перевірки складається із дотриманням об’єктивності, неупередженості, однозначності, чіткості та точності опису виявлених фактів. Не допускається включення до акта перевірки непідтвердженої інформації, необґрунтованих висновків і суб’єктивних припущень. Якщо під час перевірки не виявлено порушень, то в акті перевірки робиться відповідний запис. Акт перевірки має складатися на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. У ньому не допускаються виправлення, закреслення.

3. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються суб’єктом контролю (всіма членами комісії з перевірки) та членом ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка. Якщо член ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями. Акт перевірки у день його підписання реєструється в журналі обліку актів. Після підписання акта перевірки та його реєстрації (у той самий день) один його примірник вручається члену ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, під розпис, а другий зберігається у ВУГіП. У разі відмови члена ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, підписати акт перевірки суб’єкт контролю вносить до цього акта відповідний запис. Після реєстрації один примірник акта перевірки не пізніше наступного робочого дня надсилається члену ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, рекомендованим листом. Зауваження щодо перевірки додаються до акта перевірки в письмовій формі або надсилаються на адресу ВУГіП не пізніше ніж у триденний строк з дня підписання (отримання) вказаного акта. Зауваження щодо проведення перевірки є невід’ємною частиною акта перевірки.

4. Суб’єкт контролю має протягом двох робочих днів з дня отримання зауважень до акта перевірки розглянути їх та про результати розгляду письмово повідомити члена ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка. Розгляд зауважень може здійснюватися за участю члена ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка.

5. У разі якщо член ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, відмовляється отримати один примірник акта перевірки, то в день надходження до ВУГіП повідомлення про невручення суб’єкт контролю вносить до цього акта відповідний запис.

6. У разі потреби Вимоги ВУГіП можуть викладатись окремим документом.

7. Вимога ВУГіП може бути оскаржена до ВУГіП членом ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, протягом 10 робочих днів з дня коли він з нею ознайомився або мав змогу ознайомитися.

Стаття 11. Наслідки невиконання (неналежного виконання) Вимоги ВУГіП та складення акта про відмову у проведенні перевірки

1. Вимога ВУГіП виконується згідно з визначеними у ній порядком та строки.

2. У разі невиконання або неналежного виконання членом ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, Вимоги ВУГіП до нього застосовується один із таких заходів впливу:

2.1 оголошення попередження;

2.2 публічне оголошення суворого попередження;

2.3 позбавлення членства у ВУГіП.

Якщо протягом року з дня застосування заходу впливу до члена ВУГіП не буде застосовано інший захід впливу, то він вважається таким, що не мав заходів впливу. Якщо член ВУГіП не допустив нових порушень стандартів професійної діяльності ВУГіП, то захід впливу може бути знятий ВУГіП до закінчення одного року.

3. Застосування до члена ВУГіП заходів впливу (крім позбавлення членства у ВУГіП) не позбавляє його обов’язку виконати Вимогу ВУГіП згідно з визначеними у ній порядком та строки. У такому разі строк виконання Вимоги ВУГіП починає рахуватись від дня застосування заходу впливу.

4. У разі повторного невиконання або неналежного виконання Вимоги ВУГіП до відповідного члена ВУГіП може застосовуватися більш суворий захід впливу.

5. За кожне порушення Вимоги ВУГіП може бути застосований лише один захід впливу. При обранні виду заходу впливу ВУГіП має враховувати обставини, за яких не виконано або неналежно виконано Вимогу ВУГіП.

6. У разі складення акта про відмову у проведенні перевірки до члена ВУГіП, щодо якого він складений, застосовується один із заходів впливу, визначений частиною 2 цієї статті. Застосування до члена ВУГіП заходів впливу (крім позбавлення членства у ВУГіП) не позбавляє його обов’язку допустити суб’єкт контролю до проведення відповідної перевірки. Якщо протягом 5 календарних днів з дня отримання членом ВУГіП примірника акта про відмову у проведенні перевірки відповідну перевірку не буде розпочато з вини члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, ВУГіП може застосовувати більш суворий захід впливу до нього.

Стаття 12. Права та обов’язки члена ВУГіП

1. Член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, має право:

1.1 вимагати від суб’єкта контролю та ВУГіП дотримання вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП та вимог чинного законодавства;

1.2 на отримання, перед початком проведення перевірки, від суб’єкта контролю копії акта ВУГіП або витягу із нього, яким передбачено проведення перевірки, а також пред’явлення суб’єктом контролю (членами комісії з перевірки) документа, що посвідчує його (їх) особу;

1.3 відмовити у проведенні перевірки згідно із цим Стандартом;

1.4 бути присутнім під час проведення виїзної перевірки;

1.5 на гарантування конфіденційності згідно із цим Стандартом;

1.6 одержувати один примірник акта перевірки та Вимоги ВУГіП (викладеної у разі потреби окремим документом), акта про відмову у проведенні перевірки, ознайомлюватися з ними та висловлювати до них свої зауваження;

1.7 виконувати рекомендації суб’єкта контролю, отримувати від нього консультації, що стосуються питань (предмета) перевірки;

1.8 оскаржувати до ВУГіП неправомірні дії суб’єкта контролю та Вимоги ВУГіП;

1.9 замовити дослідження згідно із статтею 14 цього Стандарту;

1.10 користуватись іншими правами, визначеними цим Стандартом.

2. Член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, зобов’язаний:

2.1 допустити суб’єкта контролю до проведення перевірки, якщо інше не передбачено цим Стандартом, та створити необхідні умови для проведення перевірки;

2.2 виконувати Вимоги ВУГіП;

2.3 надавати суб’єкту контролю, у визначених ним порядку і строки, особисто завірені документи (інформацію), що є необхідними для проведення перевірки, а також звітність, обов’язок надання якої встановлено стандартами професійної діяльності ВУГіП чи іншими актами ВУГіП, письмові пояснення, довідки, інші відомості, що стосуються питань (предмета) перевірки;

2.4 надавати по акту суб’єкту контролю об’єкти дослідження;

2.5 виконувати інші обов’язки, визначені цим Стандартом.

1. Суб’єкт контролю має право:

1.1 вимагати від члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, у тому числі визначати для цього необхідний порядок і строки:

1.1.1 усунення виявлених порушень вимог стандартів професійної діяльності ВУГіП;

1.1.2 припинення рішень, дій чи бездіяльності, які перешкоджають проведенню перевірки;

1.1.3 подання завірених ним документів (інформації), що є необхідними для проведення перевірки, а також звітності, обов’язок надання якої встановлено стандартами професійної діяльності ВУГіП чи іншими актами ВУГіП;

1.1.4 подання письмових пояснень, довідок, інших відомостей, що стосуються питань (предмета) перевірки;

1.2 призначати дослідження згідно із статтею 14 цього Стандарту, а також отримувати у члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, об’єкти дослідження згідно із цим Стандартом;

1.3 через ВУГіП звертатись до третіх осіб (у тому числі інших саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності) з проханням надати інформацію (документи), необхідність у якій (яких) виникла під час проведення перевірки;

1.4 фіксувати процес проведення перевірки чи кожної окремої дії засобами аудіо- фото- та відеотехніки;

1.5 ознайомлюватись з необхідними для проведення перевірки документами та одержувати від члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, пояснення, у тому числі письмові, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки, а у разі необхідності їх копії;

1.6 користуватись іншими правами, визначеними цим Стандартом.

2. Суб’єкт контролю зобов’язаний:

2.1 повно, об’єктивно та неупереджено проводити перевірку у межах повноважень, передбачених цим Стандартом;

2.2 перед початком проведення перевірки пред’явити члену ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, копію акта ВУГіП або витягу із нього, яким передбачено проведення перевірки, а також документ, що посвідчує його особу (членів комісії з перевірки);

2.3 проводити перевірки згідно із цим Стандартом та, за їх результатами, складати акти перевірок;

2.4 дотримуватись правил професійної етики та норм моралі у взаємовідносинах із членом ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка;

2.5 не втручатись та не перешкоджати професійній діяльності члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, під час проведення перевірки. Не вважаються втручанням та перешкоджанням реалізація суб’єктом контролю повноважень, визначених цим Стандартом;

2.6 забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці, що стає доступною під час проведення перевірки, та дотримуватись вимог Закону України «Про інформацію»;

2.7 ознайомити члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, з результатами перевірки;

2.8 надавати члену ВУГіП, щодо якого проводилася перевірка, рекомендації щодо питань (предмета) перевірки;

2.9 виконувати інші обов’язки, визначені цим Стандартом.

Стаття 14. Дослідження та його об’єкти

1. Для цілей цього Стандарту дослідженням вважається будь-яка експертиза, дослідження спеціаліста чи інша діяльність, у тому числі професійна оціночна діяльність, що виконуються особами, які мають спеціальні знання, уміння, навички, з метою встановлення обставин, що стосуються питань (предмета) перевірки та не можуть бути встановлені суб’єктом контролю.

2. Об’єктами дослідження є зразки (матеріали) та/або документи, що необхідні для її проведення. Після проведення дослідження його об’єкти повертаються їх власнику, крім випадків коли проведення дослідження вимагало їх знищення та/або суттєвого пошкодження.

3. Призначення дослідження здійснюється за рішенням суб’єкта контролю, погодженого із ВУГіП. Отримання від члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, об’єктів дослідження здійснюється на підставі акта. Дослідження може бути замовлене членом ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка.

4. Витрати на проведення дослідження здійснюються згідно із статтею 15 цього Стандарту.

Стаття 15. Витрати на проведення перевірок

1. Витратами на проведення перевірок є:

1.1 витрати на проведення дослідження;

1.2 витрати на транспорт, на проживання суб’єкта контролю (членів комісії з перевірки) та члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка;

1.3 інші витрати, яких зазнає ВУГіП та/або її член, щодо якого проводиться перевірка, пов’язані із здійсненням перевірки.

2. Витрати на проведення дослідження покладаються на члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, якщо він його замовив. В інших випадках такі витрати покладаються на ВУГіП, якщо інше не встановлено домовленістю між ВУГіП та її членом.

3. Витрати, що їх зазнає:

3.1 ВУГіП, покладаються на останню, якщо інше не встановлено домовленістю між ВУГіП та її членом, щодо якого проводиться перевірка;

3.2 член ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, покладаються на останнього, якщо інше не встановлено домовленістю між ВУГіП і таким членом.

Стаття 16. Гарантії конфіденційності

1. Особи, що входять до складу органів управління ВУГіП, працівники її виконавчого апарату, а також суб’єкти контролю не мають права без згоди:

1.1 члена ВУГіП, щодо якого проводиться перевірка, поширювати конфіденційну інформацію про нього, якщо інше не встановлено законом;

1.2 третіх осіб, поширювати щодо них конфіденційну інформацію, якщо інше не встановлено законом.

ПОГОДЖЕНО

Лист Міністерства регіонального

розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства України

11.07.2014 № 7/17-8350

ПРИЙНЯТО

Рішення Правління всеукраїнської

громадської організації «Гільдія

проектувальників у будівництві»

04.07.2014 № 10

Стандарт професійної діяльності 3

«Відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок виконання (надання) членами всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві»робіт (послуг) неналежної якості»

Стаття 1. Предмет регулювання Стандарту

1. Цей Стандарт визначає механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок виконання (надання) членами всеукраїнської громадської організації «Гільдія проектувальників у будівництві» (ВУГіП) робіт (послуг) неналежної якості.

2. Механізм відшкодування збитків – це система заходів, спрямованих на покриття саморегулівною організацією збитків, завданих споживачам унаслідок виконання (надання) членом ВУГіП робіт (послуг) неналежної якості, за рахунок страхового відшкодування згідно із договором страхування цивільно-правової (майнової) відповідальності останнього перед споживачем, компенсаційної виплати.

3. Вимоги Стандарту є обов’язковими для виконання всіма членами ВУГіП.

4. Цей Стандарт, у разі набуття у встановленому законодавством порядку ВУГіП статусу саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності за напрямом професійної діяльності інженерів-проектувальників (СРО), є стандартом професійної діяльності цієї СРО обов’язковим для всіх членів ВУГіП, які у зв’язку з цим набудуть статусу членів СРО.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Стандарті наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1.1 збитки – витрати, що є наслідком винного неналежного виконання (надання) членом ВУГіП робіт (послуг) щодо об’єкта архітектури, яких споживач зазнав у зв’язку із знищенням або пошкодженням об’єкта архітектури, а також витрати, які, у зв’язку із цим, споживач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного речового права на об’єкт архітектури;

1.2 компенсаційний фонд – фонд цільового використання утворений саморегулівною організацією, який формується виключно у грошовій формі;

1.3 компенсаційна виплата – сплата ВУГіП споживачу збитків, для відшкодування яких недостатньо коштів здійсненого страхового відшкодування, у разі настання субсидіарної (додаткової) відповідальності ВУГіП згідно із цим Стандартом;

1.4 контрольний захід – захід державного нагляду (контролю) або захід контролю, що здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який безпосередньо або опосередковано стосується об’єкта архітектури та/або перевірки робіт (послуг), виконуваних (надаваних) членом ВУГіП щодо такого об’єкта;

1.5 об’єкт архітектури – належний споживачу на підставі речового права закінчений будівництвом об’єкт, прийнятий в експлуатацію згідно із законодавством, роботи (послуги) щодо якого, на замовлення споживача, виконував (надавав) член ВУГіП;

1.6 послуги – послуги із здійснення авторського нагляду під час будівництва об’єкта архітектури;

1.7 роботи – роботи з інженерно-будівельного проектування за відповідним напрямом професійної атестації;

1.8 споживачі – фізичні та/або юридичні особи на замовлення яких член ВУГіП виконує роботи та/або надає послуги;

1.9 страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється визначеним ВУГіП страховиком у межах страхової суми за договором страхування цивільно- правової (майнової) відповідальності члена ВУГіП перед споживачем (далі – договір страхування), у зв’язку із завданням останньому збитків та на його користь.

Стаття 3. Страхування цивільно-правової (майнової) відповідальності  члена ВУГіП перед споживачем

1. Страхування цивільно-правової (майнової) відповідальності члена ВУГіП перед споживачем здійснюється згідно з умовами договору страхування, укладеного з урахуванням вимог цього Стандарту та рішень органів управління ВУГіП.

2. Договір страхування укладається між визначеним ВУГіП страховиком з однієї сторони та членом ВУГіП (страхувальником), від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення діє ВУГіП, в особі її виконавчого директора, з другої сторони. Порядок визначення страховика (страховиків) затверджується ВУГіП.

3. Положення частин 1, 2 цієї статті не позбавляє члена ВУГіП права додатково застрахувати свою цивільно-правову (майнову) відповідальність перед споживачем.

4. Договір страхування укладається у трьох примірниках: один для страховика, один для страхувальника, один для ВУГіП.

5. Від імені та в інтересах страхувальника ВУГіП вносить страховику страховий платіж, за рахунок сплачених членом ВУГіП згідно із Положенням про внески до ВУГіП членських внесків.

6. В установлений договором страхування строк ВУГіП має бути письмово повідомлене страховиком та страхувальником про настання страхового випадку.

7. Договір страхування укладається мінімум на рік.

Стаття 4. Формування компенсаційного фонду

1. Рішення про утворення компенсаційного фонду приймає ВУГіП. Таким рішенням обов’язково встановлюється мінімальний розмір компенсаційного фонду.

2. Мінімальний розмір компенсаційного фонду переглядається ВУГіП, як правило, один раз на рік за результатами аналізу діяльності ВУГіП та її членів за попередній рік (півріччя, квартал тощо).

3. Джерелами формування компенсаційного фонду є:

3.1 сплачена частина членських внесків згідно із Положенням про внески до ВУГіП;

3.2 доходи від розміщення коштів компенсаційного фонду згідно із договорами банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку та/або в ощадних (депозитних) сертифікатах;

3.3 інші джерела, незаборонені законом.

4. Компенсаційний фонд формується у національній валюті України.

Стаття 5. Використання компенсаційного фонду

1. У порядку та на умовах, визначених цим Стандартом, ВУГіП несе субсидіарну (додаткову) відповідальність за зобов’язаннями члена ВУГіП щодо сплати (відшкодування) завданих ним споживачу збитків у межах мінімального розміру утвореного компенсаційного фонду, якщо більший його розмір не встановлено ВУГіП.

2. Забороняється здійснення будь-яких платежів із компенсаційного фонду, окрім виплат, визначених частиною 3 цієї статті.

3. Виплатами є:

3.1 компенсаційна виплата;

3.2 розміщення коштів компенсаційного фонду згідно із договорами банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку та/або в ощадних (депозитних) сертифікатах;

3.3 вкладення коштів компенсаційного фонду в іноземну вільноконвертовану валюту;

3.4 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до компенсаційного фонду; 

3.5 оплата витрат, пов’язаних із здійсненням виплат, вказаних у пунктах 3.1-3.4 частини 3 цієї статті.

4. Виплата вказана у:

4.1 пунктах 3.1-3.3 частини 3 цієї статті здійснюється на підставі рішення ВУГіП про проведення відповідної виплати;

4.2 пункті 3.4 частини 3 цієї статті здійснюється на підставі письмової обґрунтованої заяви особи, яка помилково або надміру сплатила (перерахувала) кошти до компенсаційного фонду;

4.3 пункті 3.5 частини 3 цієї статті здійснюється відповідно до підстав вказаних у пунктах 4.1, 4.2 частини 4 цієї статті.

Стаття 6. Відновлення розміру компенсаційного фонду

1. Протягом трьох місяців, з дня проведення компенсаційної виплати, розмір компенсаційного фонду має бути відновлений до розміру, який був до моменту проведення вказаної компенсаційної виплати, але не нижче мінімального розміру компенсаційного фонду.

2. З метою відновлення розміру компенсаційного фонду член ВУГіП, який завдав збитків споживачу, зобов’язаний протягом сорока п’яти днів, з дня проведення компенсаційної виплати, сплатити до ВУГіП цільовий членський внесок, розмір якого має дорівнювати такій компенсаційній виплаті. У цьому разі в призначенні платежу зазначається «Цільовий членський внесок для відновлення розміру компенсаційного фонду від»./П.І.Б. члена ВУГіП/

3. У разі невиконання або неналежного виконання членом ВУГіП обов’язку вказаного у частині 2 цієї статті, ВУГіП зобов’язує інших своїх членів, згідно із

Положенням про внески до ВУГіП, сплатити цільові членські внески для відновлення розміру компенсаційного фонду.

Розмір вказаного внеску для кожного із членів розраховується за формулою: Рцчв = Свкф/(Кіч – 1), де:

Рцчв – розмір цільового членського внеску, що підлягає сплаті,

Свкф – сума відновлення компенсаційного фонду,

Кіч – кількість членів ВУГіП.

При цьому, для відновлення розміру компенсаційного фонду, зменшеного проведенням:

- однієї компенсаційної виплати, сума відновлення компенсаційного фонду визначається за формулою: Свкф = Рнцчв, де Рнцчв – розмір вчасно несплаченого членом ВУГіП цільового членського внеску, вказаного у частині 2 цієї статті; - двох або більше компенсаційних виплат, сума відновлення компенсаційного фонду визначається за формулою: Свкф = Мркф - Ркфпкв, де:

Мркф – мінімальний розмір компенсаційного фонду,

Ркфпкв – розмір компенсаційного фонду після проведення усіх компенсаційних виплат.

4. Сплата цільових членських внесків вказаних у частині 3 цієї статті провадиться до закінчення строку, визначеного у частині 1 цієї статті. Для цього ВУГіП направляє членам ВУГіП, які зобов’язані сплатити такі внески, копію свого рішення про їх сплату.

5. Відновлення розміру компенсаційного фонду, що відбулось без належної участі члена ВУГіП винного у зменшенні його розміру, не позбавляє останнього обов’язку сплатити на користь ВУГіП цільовий членський внесок вказаний у частині 2 цієї статті. При цьому згідно зі статтею 619 Цивільного кодексу України, ВУГіП має право звернутись до свого члена із відповідною регресною вимогою.

6. У разі недостатності коштів компенсаційного фонду для проведення компенсаційної виплати через здійснення виплат, вказаних у пунктах 3.2, 3.3 частини 3 статті 5 цього Стандарту, відновлення компенсаційного фонду має бути здійснено за рахунок цих виплат до прийняття рішення про проведення компенсаційної виплати.

7. Протягом одного місяця з дня проведення виплати, вказаної у пункті 3.5 частини 3 статті 5 цього Стандарту, розмір компенсаційного фонду має бути збільшений на суму, що дорівнює такій виплаті. Таке збільшення робиться за рахунок коштів ВУГіП.

8. Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до компенсаційного фонду, не має наслідком відновлення його розміру.

Стаття 7. Проведення компенсаційної виплати

1. Для отримання компенсаційної виплати споживач, якому членом ВУГіП завдано збитків, звертається до ВУГіП із письмовою заявою про проведення компенсаційної виплати (далі – заява) за формою, встановленою ВУГіП. У заяві зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові члена ВУГіП, його місця проживання і роботи (якщо відомо), а також сума збитків, яку вимагає споживач від ВУГіП.

2. До заяви додаються:

2.2 копія письмової вимоги споживача до члена ВУГіП про відшкодування збитків, разом із доказами її направлення і отримання останнім;

2.3 докази відмови члена ВУГіП відшкодувати збитки споживачу або зазначення у заяві інформації про неотримання протягом місяця споживачем від члена ВУГіП відповіді на його вимогу про відшкодування збитків;

2.4 оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містить інформацію про споживача (подається споживачем, який є юридичною особою або фізичною особою-підприємцем);

2.5 копії усіх сторінок паспорта споживача (керівника споживача, якщо споживач є юридичною особою), засвідчені підписом власника цього документа;

2.6 копію реєстраційного номера облікової картки платника податків споживача (керівника споживача, якщо споживач є юридичною особою), засвідчену підписом власника цього документа (не подається, якщо особа відмовилась від прийняття такого номера через свої релігійні переконання, повідомила про це відповідний орган державної влади та має у своєму паспорті необхідну відмітку);

2.7 інформація про відкриття споживачем у банку рахунку із зазначенням повного найменування такого банку, його МФО та номера вказаного рахунку для перерахування компенсаційної виплати.

2.8 інші документи та інформація, які на думку споживача стосуються заяви.

3. Заява та документи, які до неї додаються, мають бути підписані споживачем (керівником споживача, якщо споживач є юридичною особою) та скріплені його печаткою (у разі наявності). Якщо заяву подає (підписує) представник споживача до заяви додається оригінал довіреності або її копія завірена в установленому порядку.

4. Протягом одного місяця з дня отримання заяви ВУГіП розглядає її та приймає одне з таких рішень:

4.1 провести компенсаційну виплату;

4.2 відмовити у проведенні компенсаційної виплати. Про прийняте рішення ВУГіП письмово повідомляє споживача.

5. Рішення про проведення компенсаційної виплати приймається у разі одночасного дотримання умов:

5.1 збитки завдані споживачу внаслідок винного неналежного виконання (надання) членом ВУГіП робіт (послуг) щодо об’єкта архітектури;

5.2 для відшкодування збитків недостатньо коштів виплаченого (здійсненого) страхового відшкодування (у разі страхування членом ВУГіП цивільно-правової (майнової) відповідальність перед споживачем);

5.3 член ВУГіП відмовив споживачу у відшкодуванні збитків або останній не отримав від члена ВУГіП протягом місяця відповіді на вимогу про відшкодування збитків.

6. Недотримання хоча б однієї із умов, вказаних у частині 5 цієї статті, є підставою для прийняття рішення про відмову у проведенні компенсаційної виплати.

7. Під час розгляду заяви ВУГіП: